На небі жодної хмаринки,
Проміння сонця пестить руки
А на очах тремтять сльозинки
Від щастя вже, а не від муки.
Я відчувала твою душу,
Летіла в вирій, наче пташка
І дякувати долі мушу,
Що на душі мені не тяжко.
Твої слова мене зігріли,
Збудили пристрасті дівочі.
Люби мене, щоб не змарніли
Моє лице і карі очі.
Як зовсім мало всім нам треба,
Щоб ми комусь були потрібні,
Щоб сонечко світило з неба,
Щоб ми в коханні були рівні.
Так тепло й затишно з тобою,
Горнусь до тебе й серцем тану
І вже не буду я сльозою,
А твоїм Ангелом я стану…
14.03.2