Колись у мертвій тиші ти почуєш голос,
Який блукає надто далеко.
До нього через милі жахливих страждань
Дістатися буде нелегко.
Раніше ти зовсім ніколи не чув його,
Але він до серця знайомий.
До неба тягнутися досить. Навіщо ж
Цю голку шукати в соломі?
Просто йди, зажмуривши очі, за ним
Крізь сльози та страх.
Не лякайся, коли не знайдеш той голос,
Мабуть, ховається десь у зірках.
Колись поруч з собою ти почуєш голос,
Який з тобою вічно поряд,
Його чудовий, милий тембр,
Наче хвилі бурхливого моря.