Говорять Вeликi Свiту Цього Григорiй Савич Сковоро

Белякова Светлана Николаевна
«Сину, хай болить тобі біда ближнього. Хто ж любить свою біду, а не боліє чужою — ДОСТОЙНИЙ її».

«Людина дивиться на лице, а Бог на серце».

«Краще мати любов і пошану в одного розумного і доброго, як у тисячі дурнів».

«Музика — великий лік у скорботі».

«Старша людини — неоціненний скарб».

«Горіх без зерна ніщо, а людина без серця».

«Приязнь злучує і віддалених. Ворожнеча і близьких віддалює».

«Освіта не повинна зуживати свого впливу тільки на одних жерців науки, котрі жруть її і котрим вона приїдається, але повинна переходити на увесь народ; увійти в нього й засісти в серці й душі всіх тих, котрі мають дізнатися правди. — і я людина, і мені не чуже, шо людське...»


«Як не можна горсткою піску засипати бездонний океан, як не можна широко розкинене полум'я погасити краплиною води, як не можна орлові літати в маленькім пуделочку, так не може дух чоловічий заспокоїтись матеріальними добрами. Дух чоловічий — це безодня безконечна, як небо, або час. Нерозумні люди! Чи довго ви ще будете залишатись в блуканні? Чому ви не думаєте про того, кого називаємо Богом? Чому ви не стараєтесь наблизитись до Нього? В шуканні Бога чоловік знайде повне заспокоєння бажань свого духа.»


«Всі люди думають тільки про блага земні. Купці дурять покупців, щоб здобути грошей якнайбільш. Поміщики скуповують помістя й заводять коней закордонних. Службовці гнуться перед начальством, шоб стати више над іншими. Юристи гнуть закони на власну вигоду. Віршороби улещують вельмож віршами...


Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg