Оригінал:
На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.
Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг.
І котилося куль-покотьолом
моє серце в ведмежий барліг.
І зголілі модрини кричали,
тонко олень писався в імлі,
і зійшлися кінці і начала
на оцій чужинецькій землі.
© Василь Стус
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
На колымском морозе калина –
капли крови стекающих слёз.
Необъятна под солнцем равнина,
и Собор, словно лик Украины,
на тюремной стене вдруг пророс.
Безголосье, безлюдье застыло,
только солнце, просторы и снег.
И катилось кулём-покотилом
моё сердце в медвежий ночлег.
И деревья без листьев кричали,
где-то нарисовался олень,
и сошлись все концы и начала
здесь, на этой чужбинной земле...
Фото из архива В.Стуса,
коллаж мой