Так часто ти приходив уві сні,
Радів і посміхався в снах мені,
Царівною мене ти називав,
Свою любов та ніжність віддавав.
І я під поглядом твоїх очей
Жадала тих омріяних ночей,
В яких твої медовії вуста
Візьмуть в полон, як осінь золота.
Прокинулась зі сну – тебе нема,
Згадала, що давно вже я сама,
Немає літечка - одна зима
І все наснилося мені дарма…
Коханий мій, тебе давно нема …