Линуть мрії до синього неба,
Мов легенькі, співучі пташкИ.
Лиш про тебе, лиш тільки про тебе,
Мої мрії, надії, думкИ!
Я зберу кольори найсвітліші,
Напишу осяйнИй твій портрет.
А слова, від усіх найніжніші,
Заплету я віночком в сонет.
Вивчу всі солов'їні рулади!
В бірюзові п'янкі вечори
Ніжні чари їх у серенадах
Зазвучать до світання зорі.
Чом ти, лицаре справжній, реальний,
В інших вимірах десь заблукав?
І про мій Дивосвіт віртуальний
Все життя і не чув, і не знав!
Мрії, мрії, думки нездійснЕнні,
Кольорові фантазії-сни...
. . . . . . . . . .
Знаю,
вже ти не прийдеш до мене,
Не розквітне весна...
Восени...