(Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 63)
Ще в давнину царі боялись
своїх підступних ворогів,
а особливо їхніх слів,
які спотворити старались.
Ви тільки вдумайтесь у те,
що чернь собі вже дозволяла –
під особисте покривало
царя заглянути! Проте,
це не одне джерело страху,
їм змова видилась кругом.
Тому мечем і батогом
гнали народ простий на плаху.
Бісили пошуки неправди
вільного люду між царів
і слідчий не один згорів,
хто слідство вів супроти влади.
Змінилось щось із тих часів?
Тепер царі, окрім молитви,
з народом затівають битви –
не люблять правди голосів.
І, як раніше, брешуть, крадуть…
Вже не злічити їх гріхів!
Невже таких ось пастухів
благословив Він пасти стадо?!.
09.01.2018
Псалом 63
1 Начальнику хора. Псалом Давида.
2 Услышь, Боже, голос мой в молитве моей, сохрани жизнь мою от страха врага;
3 укрой меня от замысла коварных, от мятежа злодеев,
4 которые изострили язык свой, как меч; напрягли лук свой - язвительное слово,
5 чтобы втайне стрелять в непорочного; они внезапно стреляют в него и не боятся.
6 Они утвердились в злом намерении, совещались скрыть сеть, говорили: кто их увидит?
7 Изыскивают неправду, делают расследование за расследованием даже до внутренней жизни человека и до глубины сердца.
8 Но поразит их Бог стрелою: внезапно будут они уязвлены;
9 языком своим они поразят самих себя; все, видящие их, удалятся от них.
10 И убоятся все человеки, и возвестят дело Божие, и уразумеют, что это Его дело.
11 А праведник возвеселится о Господе и будет уповать на Него; и похвалятся все правые сердцем.