Ночь нежна, пригожа и светла,
Осенила сад и хаты наши.
В небесах, которых нету краше,
Встретиться душа с другой смогла.
(НЕБО, КАК МОГУЧИЙ ГОЛИАФ*,
ИХ НЕСЛО В НЕВЕДОМЫЕ ДАЛИ.
ЛАСКОВО ЗВЕНЕЛИ СТРУНЫ АРФ,
СЛОВНО В РОЩАХ СОЛОВЬИ СВИСТАЛИ.)
Звёздный нёс их по небу Пегас
Без печали в сказочные дали.
Соловьи в ветвях луны свистали.
Ветерок играл, как контрабас.
И сейчас летят в ночной тиши
Две души, соединясь навеки,
Выше гор. Внизу остались реки.
Высота венчает две души.
Перевёл с украинского Ян
ДВЕ ДУШИ ВЕНЧАЛА ВЫСОТА.
__________________
*Голиаф - воин-великан, воевавший
против израильского народа.
За вікном – погожа, тепла ніч
огорта крилом сади і хати
і зустрілись в небі віч-на-віч
дві душі, що щастя йшли шукати.
Їм заграли ніжні струни арф
і пісні дзвеніли солов’їні.
Небо, як могутній Голіаф
їх несло в невидимому плині.
А вони, з’єднавшись навіки,
милувалися самі собою…
І пливли над хвилями ріки
дві душі, вінчані висотою.