Моє натхнення плакало дощем,
Співало у садочку солов'ями,
Ховалось від негоди під плащем
І снігу білому раділо до нестями.
Моє натхнення вимагало ще...
А я опівночі стояла під зірками
І не могла повірити, - невже
І там є ми? І щось, та є між нами...
Хай таємницю небо збереже, -
У неба ми навчимося мовчанню.
Дай, Боже, витримать той щем
І погляд "очі в очі", як в останнє.
Моє натхнення плакало дощем
За те невчасне, неземне кохання...