У вишневому садочку,
вишня дозрівала.
Зажотілось ягід мені,
я іх доставала.
Обломилася гилячка,
но я не упала.
З других гілок у відро,
вишні я збирала.
От рішила віддихнути,
пішла ножа взяла.
Стала гілку ту зрізать,
щоб вона не звисала.
Не успіла опомнитися,
як на землю впала.
Об асвальт висок, коліно,
я порозбивала.
В Турбівській больниці,
ранки ті зашили.
В Липовець направили,
тут вже і положили.
Стали мене тут лічить,
уколи давати.
Тяжко Врачам хірургіі,
но життя треба спасати.
Врач з своім пацієнтом,
ніжно розмовляє.
Він уважно переломи,
в людей провіряє.
Олександр Миколайович і в мене,
прощупав болячки.
Спитав: що ж тебе тягнуло,
до той гилячки?
Сказав Врач мені з усмішкою;
держись не здавайся!
Не за вишню, за життя!
Ти крепко тримайся!
29.07.06р.