Любове! Мріє!
До тебе сил багато!
До тебе світ воліє,
А ти – його утрата…
Красива, вічна,
Уквітчана журбою.
Можливо, фантастична…
Та я хворів тобою.
Усі твої торкання,
Кружляли над землею...
Сльозами і зізнанням,
Круками над душею.
Молилася, клялася,
Своїм покірним тоном.
Та з гонором пройшлася,
Незнаним щастя лоном.
Любове! Зірко!
Не дай чужим світити…
Без тебе, в світі гірко,
Без тебе, в нім, не жити.
______________
© R. Ts., 2018