Прийде тихо навшпиньки незримо
Ніч — майстриня кошмарів твоїх.
І заселить з душі в тлінне тіло
Нечестивий та бажаний гріх.
Ця спокуса — найлегша омана
Що "любові" його підійде.
І ще вищою ніби любов'ю
Навкруг пальця тебе обведе.
Вечір просить і місяць, і зорі.
Він сказав, це потрібно обом.
Тільки зранку і того не знайдеш,
Хоч тепер ви і типу разом.
І хоч як ти тепер не старалась,
Не збереш вже докупи ті пазли.
Основні загубилися десь-там
І немає чим іншим докласти.
Ідеальні тепер помінялись,
Стали грубі, нерівні, пусті.
З них картинку таку ж не побачиш.
Не складуться у тебе вони.
У сценарія тема провальна,
Бо роману не буде уже.
Епізод, епізод, міні-сцена
І на тому, панове, усе.