Розпач

Мария Кирилова-Лукавецкая
Ніяково. Однаково,
Що буде зі мною.
Все думаю-та що з того,
Що сталось з тобою…

Життя таке,та все мине,
Чи вийду? Не знаю…
Не загубить би лиш себе,
І долю тримаю.

Здійма до неба ясні очі,
І мовчки молюся…
А думки ті серед ночі-
Боюсь,не здіймуся.

Знову тану,сплю і бачу
Темряву безкраю.
Доле…Ні,я не заплачу,
Бо душа співає.

Так!Я Буду знов літати,
Серце відкривати.
І душа буде співати,
Й сумні думки гнати.