Я так нестерпно світ люблю,
Аж серце терпне.
Ридає в щасті і жалю
Моя Евтерпа.
Шугає горе від шибок
Душі моєї.
Що сумнів – хитрий відьмачок –
Відпустить шлеї.
Я так люблю проворний день,
Грім – перелесник.
Радіє в серці теплий теньк,
Як крига кресне.
Шкребеться ряст у білий світ
Із-під землиці.
Запросить бджілок на обід
Цвіт медуниці.
Люблю,як в небесах пливуть
Хмар каравели.
Простелить вдача правди путь
В вишняк новели.
Стручок,від тлустих квасолин
Щасливий ,лусне,
І дощик срібних намистин
Поллє капусту.
Як Мурка здібних кошенят
Вчить полювати:
Їм з добру торбу мишенят
Припре до хати.
Як паром видиха земля,
Дзвенить криниця.
І гуркотить святий Ілля
На колісниці.
Я так цей рідний світ люблю
Аж серце терпне.