КОЛА ВСІ ТВОГО УМА – СКРИП СТАРЕЗНОГО МЛИНА
(еквіритм-переклад пісні Шарлін Спітері “The windmills of your mind” Олександра Виженка)
Чуєш?
Наче коло у спіралі,
Чи то, може, коліща’...
Знак невпинного кружіння...
Обертання без кінця...
Мовби куля сніжно-біла
Швидко котиться згори...
Мов супутник, що кружляє
Довкіл ясної зорі...
Мов годинникові стрілки,
Що в минуле котять час,
Чи Земля – маленький човник
Поміж зір катає нас...
Кола всі твого ума –
Скрип старезного млина.
Мов блукання у тунелі
Поруч з річечкою сліз
Чи сидіння у печері,
Де не видно Сонця блиск.
Наче двері – вхід до храму
Снів у самозабутті
Чи камінчик – винуватець
Кіл розбіжних по воді.
Мов годинникові стрілки,
Що в минуле котять час,
Чи Земля – маленький човник
Поміж зір катає нас...
Кола всі твого ума –
Скрип старезного млина.
Весь ти є суцільний брязкіт.
Час ти свій промарнував.
Може, я тоді улітку
Зайве щось тобі сказав?
Йдуть закохані вздовж моря,
На піску лишають слід...
Хвилі котяться на берег...
Дивовижний краєвид!
Ряд картин висить у холі,
Вдалині лунає спів...
Імена і лики друзів
Пригадати не зумів...
Раз ти знав, що все скінчилось,
Усвідомив ти чи ні,
Що її куче’рі схожі
На листочки вогняні?
Наче коло у спіралі,
Чи то, може, коліща’...
Знак невпинного кружіння...
Обертання без кінця...
Всі круги, що ти знайшов,
Кола всі твого ума –
Скрип старезного млина.
ВІТРЯНІ МЛИНИ ТВОГО РОЗУМУ
(підрядковий переклад пісні Шарлін Спітері “The windmills of your mind” Артема Виженка)
Оберт,
Немов коло у спіралі,
Немов колесо у колесі,
Що ніколи не закінчується на початку,
На котушці, що постійно обертається,
Немов снігова куля, що котиться горою,
Або карнавальна повітряна кулька,
Немов карусель, що обертається,
Накручуючи кола довкола Місяця,
Немов годинник, чиї руки змітають
У минуле хвилини з його циферблату,
А світ – немов яблуко,
Обертається мовчазно у Космосі,
Немов ті кола, які ти знаходиш
У вітряних млинах твого розуму.
Немов тунель, яким ти йдеш
До того ж місця, з якого вийшов
Низиною до печери,
Де ніколи не сяяло сонце.
Немов двері, що продовжують обертатися
У напівзабутому сні,
Немов хвильки від ріння,
Що його хтось кидає до струмка.
Немов годинник, чиї руки змітають
У минуле хвилини з його циферблату,
А світ – немов яблуко,
Обертається мовчазно у Космосі,
Немов ті кола, які ти знаходиш
У вітряних млинах твого розуму.
Ключі, що дзвенять у твоїй кишені,
Слова, що брязкають у твоїй голові,
Чому літо так швидко минуло?
Чи це через те, що я щось сказав?
Коханці гуляють вздовж берега,
І залишаються їхні відбитки на піску,
Чи походив звук віддаленого барабанного бою,
Всього лишень від пальців твоєї руки?
Картини висять у коридорі,
Або уривок з пісні,
Напівзабуті імена та обличчя,
Але кому вони належали?
Коли ти знав, що це скінчилося,
Чи ти раптово усвідомив,
Що осіннє листя набуває
Кольору її волосся?
Немов коло у спіралі,
Немов колесо у колесі,
Що ніколи не закінчується або не починається,
На котушці, що постійно обертається,
У міру того, як образи розкручуються,
Немов ті кола, які ти знаходиш
У вітряних млинах твого розуму.
THE WINDMILLS OF YOUR MIND
(Sharleen Spiteri)
Round
like a circle in a spiral
like a wheel within a wheel
Never ending on beginning
on an ever-spinning reel
Like a snowball down a mountain
or a carnival balloon
Like a carousel that's turning
running rings around the moon
Like a clock whose hands are sweeping
past the minutes on its face
And the world is like an apple
spinning silently in space
Like the circles that you find
In the windmills of your mind
Like a tunnel that you follow
to a tunnel of its own
Down a hollow to a cavern
where the sun has never shone
Like a door that keeps revolving
in a half-forgotten dream
Like the ripples from a pebble
someone tosses in a stream
Like a clock whose hands are sweeping
past the minutes on its face
And the world is like an apple
spinning silently in space
Like the circles that you find
In the windmills of your mind
Keys that jingle in your pocket
Words that jangle in your head
Why did summer go so quickly?
Was it something that I said?
Lovers walk along a shore
And leave their footprints in the sand
Was the sound of distant drumming
Just the fingers of your hand?
Pictures hanging in a hallway
Or the fragment of a song
Half-remembered names and faces
But to whom do they belong?
When you knew that it was over
Were you suddenly aware
That the autumn leaves were turning
To the color of her hair?
Like a circle in a spiral
Like a wheel within a wheel
Never ending or beginning
On an ever-spinning reel
As the images unwind
Like the circles that you find
In the windmills of your mind