Цей день, як день
Цей день як день,
Таких багато,
Як щастя в літньому саду:
Сміється мальва коло хати,
Джмелі закохано гудуть.
Зітхає переспіла слива
Тихеньким оханням грудей,
Медвяна скрапує олива
Із слив, із груш, із дня у день.
Цей дня кінець, його початок
Перебреду я навмання.
Он ловить сонячних зайчаток
Руде пихате кошеня.
І все таке просте і звичне:
Глек головою висне сторч
Сусідка на старій кабиці
Із літа й сонця варить борщ.
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Был день как день.
Таких утрата –
Что мигов счастья для себя.
Смеётся мальва возле хаты,
Шмели влюблённые гудят.
Вздыхает: переспела! – слива
Тишайшим «оханьем» грудей.
Медово капает сочи'во
Из слив, из груш, со дня на де'нь.
И дня конец, и дня начало
Переберу я наугад.
Вон ловит солнечных зайчаток
Посланник рыжий от котят.
Всё тут так просто и привычно:
Кувшин – вниз головой торчок.
Соседка варит, как обычно,
Из лета с солнышком борщок…
Киця Ася
Киця Ася розрослася
Закохалась киця Ася,
І сумує, і зітхає,
Бо кота Васька немає.
Десь подівся козарлюга -
Залишилася без друга.
Гультіпака парубкує,
Киця Асенька сумує.
З волоцюги зірвем маску
Подаруєм киці ласку,
Будем добре годувати -
До пологів готувати.
Та й вона не ликом шита –
Буде мишок ворушити.
І ганяти, і ловити –
Цим хазяйку веселити.
Добре Ася потрудилась –
Кошенятка народились!
Помирились
В мене Зіронька, коза,
Дуже вередлива
Ох вреднюча дереза ;
Це рогате диво!
Все горлає: "Ме", та 'ме"!
Вже немає спасу.
Цілий шарварок здійме:
- Дай зелену масу!
Я їй - хлібця, зерничка;
Мордочку відверне.
І водички з черпачка
Задаваці вредній.
Все не так! Я ж так годжу,
Наче тій цариці!
Ось розсерджусь, як вціжу
По єхидній пиці,
Розум Зірочці моїй
Та й не позичати,
Як зачула дух мій злий ;
Почала... лизати
Руки, ніс і бороду,
Липне, як до неньки.
...Якось вже перебреду
Її витребеньки.
Все ж коза у мене - клас,
З будь-якого боку!
Приховаю я від Вас.
(Зурочать ненароком).
Рання пташка
Баба Груня в нас манюня.
Ну й швидка ця баба Груня!
Вранці видоїть корівку,
Потяга в степу борінку,
Утикне в саду цибульку,
Вижене козу Борульку,
Миттю збіга на базар
Розпродати свій товар:
Молочко і сир, і сало,
Щоб і іншим їстки стало.
Все те роблять радо, звісно,
Підгодовуючи місто.
Встане рано, стопить пічку,
Розбудивши сонну нічку,
Зварить борщика і каші
Для внучат Ромка і Маші.
Ще й пиріг спече пухнатий –
Поласують мама й тато,
Ще й сусідів пригощає,
Ще й слив'янки підливає
До смачного частування.
Баба Груня - пташка рання.
Все встига ця баба Груня,
А прудка, хоч і манюня.
Всім підсобить, хто хворіє...
Хто ж бабуню пожаліє?
Цю манюню бабцю Груню –
Головну нашу Мамуню?
Синички
В саду посеред груші-дички
Живуть малесенькі синички.
Гарні пташки, жовтобокі,
Мають добро гостре око
Цілий день в садку в гасанні
Все жучків, комах збиранні,
Черв'ячки, личинки всякі –
Їм це харч, деревам - кака!
А як винищать навалу,
Ходять, наче генерали,
Заздрісникам на досаду
Добрі санітари саду,
Горді успіхом синички,
Їм в новеньку годівничку
На десерт почепим сало.
Смакувати радо стали
Переможці в обороні.
Прилетіла тут ворона,
Поживитися щоб часом.
(Ласа на чужі ковбаси!) –
Ти в саду в нас не трудилась,
Щоб ти салом подавилась!
Киш! Лети хутчій з городу –
То синичкам нагорода,
За їх труд, за спів веселий.
Хай живуть садки у селах!
Домовик
Домовик, домовик
Ти до хати ще не звик,
Ти живеш у димарі
І підморгуєш зорі.
Тільки ти зорі не треба.
Ось вона сповзе із неба
І загляне у віконце,
Де дріма маленьке сонце.
Сонце зветься те Тришуня,
В нього ніженьки манюні,
Оченята-гудзенята,
Губенята-вишненята.
І животик - барабанчик,
І увесь він, як качанчик,
І тугенький, і тривкенький...
Хай радіє тому ненька!
Краще б ти не женихався,
А в няньки скоріш подався.
Доки неня відпочине,
Колихатимеш їй сина.
Вредна муха
У старенької бабусі
Дзуменіла муха в вусі.
"Дзи" та "дзи",- мугиче пісню.
Стало їй у вусі тісно.
Полетіла на скоринку
І сполохала дитинку.
А дитинка у колисці,
Муха у невмитій мисці
Походжа, як в себе дома.
В неї чубчик, як солома,
І брудні немиті лапки
Від вчорашньої канапки.
Всьому світу роздзвонила,
Що вона - нечиста сила,
Мов, бояться її люди,
Як захоче - так і буде.
Вредна муха вихвалялась
Доки Люсі не злякалась.
Вбігла Люся до кімнати,
Взялась муху виганяти: ;
Ти лети собі подалі,
Забирай свої сандалі,
Забирай свою торбину,
Не полохай нам дитину,
Не товчи горох у вусі.
У малесенької Нюсі,
Бо тебе не люблять люди.
Не принось до хати бруду!
Киш!
Мачок
Червоненький цей мачок
Ухопився за бочок,
Розсміявся на весь рот
Звеселив двірський народ
Пес Бровко той гам не слухав ,
Все хотів ковтнути муху
Муха мудрою була,
І від песика втекла
Розлютився пес скажений,
Завертівсь, як навіжений,
Ланцюга зірвав зі зла.
Десь взялася тут бджола,
А Бровко той замість мухи
Ухопив бджолу за вухо.
Ставсь різкий враз поворот:
Вжалила Бровка у рот
Розлютована бджола.
Вереск, крик на півсела.
Пес скавчить, стрибає, плаче.
Наш Мачок від сміху скаче.
Та недовго потішався, -
Бджіл ройочок десь узявся.
Сколошматили Мачка
З голови і до бочка...
...Каркнула старезна ґава:
Будеш тішитись, роззяво?
Тож надалі будеш знати,
Як над друзями сміятись!
Краля - цяця
На канікулах в бабусі
Набиралась сил Настуся.
З нею подружка, як ляля,
Білявесенька Наталя.
Ручки білі, світлі коси,
У сандаликах, не боса,
Все боїться зароситься.
Ната - сонна ледащиця.
Ніжиться півдня у ліжку,
Покладе під бока кішку.
Візьме книжку - позіхає.
(Буцім-то вона читає).
Так півдня і промарнує.
Та зате гарненько чує,
Як бабуся кличе їсти.
Поміркує, де їй сісти,
Щоб поближче до... котлеток.
Білосніжненьку серветку
Пальчиком кладе манірно...
Правду кажуть люди, вірно:
- Краля-цяця не для праці,
Не для праці краля-цяця.
З'їсть котлеток із десяток
І почне вередувати:
-Фу! Приїхала я дурно,
Як у вас тут некультурно! –
В носик хусточку втикає.
Із-за столу враз тікає.
- Інша річ у місті, дома:
Я катаюсь на паромі,
В парк ходжу, щоб нюхать квіти...
Від безділля ніде дітись!
Працювати я не вмію,
Зате маю гарну мрію:
Вийти заміж за банкіра,
Як моя сусідка Іра!
Обізвалася Настуся –
Помічниця у бабусі:
- Хоч пахтить квітками в місті,
Те росте в хлівці, що їсти.
Знай, вичитує Наташу:
- Пахнуть шкварочки у каші!
Треба всім нам пам'ятати:
Всяку працю шанувати.
Хто ледащо - той пропащий.
В шані люди скрізь трудящі.
Вадик та індик
Вадик вийшов погуляти:
- Сам піду, не треба мати.
Ще й задер гостренький носик:
- Як набридли ці дорослі!
На додачу взявся в боки:
- Я - великий, аж три роки!
Буду сам я тут гуляти,
По садочку мандрувати...
...Вів індик пташине царство,
Індичино господарство.
Раптом - гульк! Біля газону
Вгледів шапочку червону.
Гордо шапка походжає,
На індика не зважає
Цей індик не здогадався,
Що Вадимчик так прибрався.
Пан-пташисько як надметься,
За Вадьком як поженеться.
Дзьоб - орлиний, з крил - вітрила.
Хлопченя ледь не зомліло.
Почалась дитяча драма!
Ои боюсь я! Де ти, мамо?!
Мама вчула крик дитини,
І давай обороняти
Комедійна вийшла драма
Нам завжди потрібна мама.
Сила - в каші
Саші Звіздогляду
Ой не хоче їсти каші
Вередливий хлопчик Саша.
Хоче щось таке смачненьке –
Цим турбує тата й неньку,
Бо не зна вреднуля Саша,
Що найбільша сила в каші.
У вівсі, в пшеничці сила –
Рідна їх земля зростила.
Хоче наш Сашко маленький
Все заморських витребеньків.
Зрозуміє він з роками,
Що не стануть козаками
Ті, хто любить витребеньки.
Треба їсти харч рідненький:
Сало, галушки, пампушки,
Пить з полив'яної кружки,
Брати воду із джерельця,
Бо в джерельця - чисте серце –
Серце нашої Вкраїни, -
Козаком зросте дитина.