Русалка

Вика Тимченко
Розтанув обрій,
І два світи
Злилися в нічній безодні.
Вогнем недобрим
Із чорноти
Зірки мерехтять холодні.
Лоскоче місяць
Безбурну гладь,
Пірнувши з небес у море.
Мов у колисці,
М'яка імла
Приспала примхливий норов.
Волога тиша.
Журливий спів
Лунає в повітрі скляно.
Чимдуж густіше
Стає навкіл
Завіса бліда туманна,
Встеляє вічі.
Спливає час,
Розмивши думки скорботні.
Ніщо не вічне,
Та раз у раз
Біжить буруном самотність.
 
2017