НОВОРІЧНА ЧУДАСІЯ
(Інсценізована казка для дітей)
Дійові особи:
• Ведучі: хлопець і дівчина в українському
вбранні
• Господар дому – Семен – бравий чоловік
• Явдоха – огрядна молодиця
• Щедрувальники - хлопці і дівчата
• Новорічна "Коза"
• Василь
• Меланка – хлопець, перевдягнений в Меланку
• Двоє зайченят
• Два снігурі
• Тітка Гава – найбільша роззява
• Дві синички – молодички
• Півник Петик
• Курочка Ряба
• Коза Цариця
• Цап Бородань
• Киця Муркотиця
• Цуцик Дударик
• Два ангели
• Пара горобців: Цінь і Цвірінь
• Рябенька свинка Льоха
Дія відбувається в українському селі напередодні старого Нового року.
Селянський двір: хата, тинок, засніжені яблунька, горіх. Видно вікно хати. Вечір. На авансцену виходять ведучі – парубок і дівка у святковому одязі.
I ведуча: — Вітер з хугою змагався,
Притомився – спати вклався.
В комині старої хати.
Тиша... Снігові загати.
В небі ясні світять зорі.
Лад у хаті і коморі.
II ведучий: — Мати свічку запалила –
Богу стежку освітила.
У вікно видно, як мати запалює свічку і ставить її на стіл, поруч з вікном.
Ведуча: — Янголам відкрила двері,
Щоб злетілись до вечері.
Мати відкриває з хати надвір двері. В хату залітають два ангели.
Ведучий: — Ось і гості прилітають –
Щедрівками величають.
Ведучий
і ведуча (разом):— На здоров'я, на удачу,
На козацьку кров гарячу,
Щоб довіку і щоб нині Прислужитись Україні.
У двір з Різдвяною звіздою заходить гурт парубків і дівчат. Лунає пісня "Добрий вечір тобі, пане господарю". Серед гурту — Меланка і Василь. Хтось веде " Козу " — прибрану в козу дівчину. На ній кожух, вивернутий догори, на голові — роги козині; вона викрикує, мекає.
Дівчина: — Ми довгенько так ходили
І Козу нашу водили,
Приблудилися до хати – Хазяйнам меланкувати.
Василь, Меланка
(разом вигукують): — Пане – господарю пані –
матко, господине!
Агов! Чи дозволите нам
помеланкувати, щастя й долі побажати?
Господарі дому –
Семен і Явдоха
(на порозі хати) — Дозволяємо! Дозволяємо!
Василя й Меланку радо приймаємо!
Дівчина І: — Меланка ходила,
Васильки носила.
Василечку - татку,
пусти мене в хатку,
Бо я жито жала,
золотий хрест держала,
Золотую кадильницю. Кадітеся, люди, бо до
Вас Христос буде.
Хтось з парубків заспівує пісню "Ой вчора, вчора, із вечора пасла Меланка два качура ".
Дівчина ІІ: — Прибули ми в гості нині
Та й питаєм в господині:
Чи дозволите Козі танцювати, А нашому гурту щедрувати?
Хазяїн: — Просимо! Просимо!
Парубок: — Приїхали ми не з бідою,
А з веселою козою.
Парубок водить Козу по колу.
Дівчина I: — Там, де коза ходить, –
Лихо обходить.
Дівчина IІ: — Де козячі ратички –
Сходять гарно бурячки.
Дівчина III: — Де коза рогом –
сінечко стогом.
Дівчина IV: — Там, де коза потупцює –
Щедра радість заночує.
Хлопець І: — А де коза помека–
Не злякає село спека.
Хлопець II: — І хоч коза ця – не жар-птиця,
На Новий рік вона - цариця!
Хлопець III: — Хай вона для нас жартує –
Щось веселе затанцює.
Під час вимовляння слів дівчатами та хлопцями коза імітує дії з промовки: ходить, тупцює, націляється на учасників рогами, мекає.
Звучить мелодія української жартівливої пісні "А до мене Яків приходив", коза, махаючи хустинкою, співає, пританцьовуючи:
— "А до мене Яків приходив, Коробочку раків приносив,
А я тії раки забрала,
А Якова того прогнала".
Темп пісні міняється, звучить "Кину кужіль на полицю". Коза, взявшись в боки, витанцьовує, приспівуючи: — "Кину кужіль на полицю –
Сама піду на вулицю
Нехай миші кужіль трублять, Нехай мене хлопці люблять!"
Стомившись, коза падає, ніби нежива.
Хазяйка Явдоха,
(сплескуючи руками) :
—Ой лишенько, ой лишенько!
Заморили козу трішеньки!
Всі учасники збігаються до кози, дивляться на неї, бідкаються: — Лікаря! Лікаря! Покличте лікаря.
Хтось їй робить штучне дихання, а вона, ніби мертва.
Господар Семен:— Що ж ви, гості, натворили –
Славну козу обпоїли?!
Господар піднімає козу, та падає замертво (удавано).
Явдоха
(побивається удавано): — Ой біда, біда, біда!
Наша кізка молода!
Ще своє не відгуляла,
А вже й неживою стала!
Раптом Явдоха з радістю вигукує:
— Ліки ж є у мене в скрині Водохресної святині!
Явдоха: — Бризну крапельки на тіло.
Коза поворушилась, дригнула ногою.
Кізонька і пожвавіла.
А, щоб зовсім оживити,
Треба танець поновити!
Знову звучить мелодія пісні "Кину кужіль на полицю ". Коза підводиться, знов береться в боки, танцює, приспівуючи:
— Полюбила гультяя –
Така доля моя,
Полюбила гультяя –
Така доля моя.
Я думала – кучерявий –
В нього чуба нема.
Мекаючи, коза вибігає за куліси.
Господар Семен: — Ох і коза! Всім козам – коза.
Щоб всі ви так, як вона,
Цілий рік вибрикували!
Гості сміються, плескають в долоні.
Ведуча: — Нас коза тут розважала,
Щедрувать пора настала.
Хтось із гурту заспівує пісню "Ой сивая та й зозуленька".
Всі підспівують. Молодь починає щедрувати.
І дівчина: — Щедрий вечір, добрий вечір
Пироги виймайте з печі,
Нас до столу закликайте Пирогами пригощайте .
Всі разом: — Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Звучить пісня "Пироги виймайте з печі".
II дівчина: — Ой полем, полем сам
Господь ходив,
Діву Марію за руку водив.
Діва Марія сина родила,
Бога просила:
Зароди, Боже, жита, пшениці, Всякої пашниці.
Всі: — Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Звучить пісня "Нова радість стала".
Хлопець: — Сію, вію, посіваю,
З Новим роком всіх вітаю! Будьте здорові!
З Новим роком!
З Василем!
На авансцену виходять, взявшись за руки, Меланка і Василь.
Меланка: — Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Василь: — А на ньому шуба люба.
Всі: — Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Меланка: — А в тій шубі – калиточка.
Всі: — Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Василь: — В тій калитці сім червінців.
Всі: — Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Меланка: — Усім гостям – по червінцю.
Всі: — Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Господарі роздають копійки, гості дякують.
Далі хазяйни запрошують всіх до хати. Деякий час подвір'я пусте. До двору залітають два снігурі.
Ведуча: — Снігурі - червоногрудки,
як зачули свято,
Прудко прилетіли до господи.
Там чимало вже народу
Позбиралося до хати –
Стали Новий рік стрічати, Славити Христоса будуть
І птахи, і звірі, й люди.
Ведучий: — Підкрадались до оселі
Зайченятонька веселі.
Вбігають зайці, крутяться біля молодої яблуньки, аби погризти кори, але та обставлена очеретом.
— Так хотіли ці зайчата
Помінять старі штанчата. Поміняли:
піджачок, такий старенький, На кожух, іще новенький –
Тепло, весело і любо!
От чогось і ще б на зуби!
Ведуча: — Молоденькому садочку
Хазяї вдягли сорочку –
Очеретом обгортали,
Щоб зайці не підгризали... Щоб росла здорова зміна, Кинем їм навильник сіна.
Ведучий приносить віхоть сіна і кидає зайцям під яблуньку, ті забирають його.
Ведучий: — Їжте, хрумкайте, вухаті,
І чимдуж біжіть від хати.
Ведучий і ведуча
Разом: — У -лю-лю!
Зайці тікають.
До обійстя залітає, каркаючи, Гава - роззява, вона плаче, витирає очі від сліз.
Ведуча: — Прилетіла тітка Гава–
Найвідоміша роззява.
Тітка Гава й досі хлипа–
Сир у неї з рота випав.
Ведучий: — Щоб вона не голосила,
Ставимо їй блюдце сиру.
Але, щоб посмакувати,
Треба Гаві щедрувати.
Гава щедрує: — Щедрик, щедрик, кар-кар-кар!
З черепочка мій узвар!
Черепочок на печі,
Коло нього калачі.
Калачі ще й калачата,
Краснощокі, як дівчата.
А дівчата
Нехай піч не колупають,
Швидше заміж поспішають.
Бо в хазяйки є сини,
Мов дубки, міцні вони,
Ще й вродливі, ще й трудящі,
І на все село найкращі.
Кар!
Ведуча: — Дякуємо, тітко Гаво,
Їжте сир - це ваше право.
Дає їй шматочок сиру. Гава радісно скрикує:
— Кар-р!
Далі їсть сир.
Ведучий: — Гарну ви щедрівку склали,
Гарно в нас погостювали.
Гава відлітає. З-за пригілка визирають два горобчики — Цінь і Цвірінь.
Ведуча: — Стіл накриєм під горіхом–
Зирять горобці з – під стріхи.
Ведучі заносять саморобний столик, ставлять під горіхом. На столі — сало, ковбаса.
Ведучий: — І облизуються ласо
На сальце і на ковбаси.
На столі для них поставим:
Для старого горобця –
Жменьку свіжого пшонця.
Ведуча посипає стіл пшоном. Кладе жмих від картоплі.
— А для мами – горобчихи
Із картоплі трохи жмиху,
Від крохмалика лишили,
Як кіселика варили.
Горобці наминають гостинці, з-за куліс чути звуки:
— Ох, ох, ох!
Хрю-хрю - хрю!
Ведуча: — Он хворіє трохи й оха
У хліві рябенька Льоха.
Сонна Льоха, як проснулась, На бочок перевернулась.
Викочується, охаючи, хрюкаючи, Льоха, тримаючись за животик. Зове Семена.
Льоха: — Ох, ох, ох! Де ж хазяїн?
Гей Семене!
Ой болитьживотик в мене! Дайте пійла, дайтекаші, –
Я ж улюблениця Ваша!
Семен, вийшовши на поріг:
— В нас ніхто хай не гуляє –
Нехай кожен заробляє
На харчі, як їсти хоче,
Не лише, в хлівці рохкоче.
Ведучий: — Свинка Льоха зрозуміла –
Щедрувала, як уміла.
Льоха щедрує: — Щедрик –ведрик– щедрота!
Є в Семена красота –
Це його рябенька Льоха.
Вбік: — (Жирнувата, правда, трохи).
— В Новім році, на початок,
Приведу сім поросяток
Хазяйнам у нагороду –
Свинок нової породи.
Хрю! Хрю!Хрю!
Семен виносить свинці пійло, звертається до
Льохи.
Семен: — Паць! Паць! Паць!
Семен чухає свинці за вухами, Льоха слухняно йде за хазяїном, хрюкаючи. На авансцену вбігають дві моторні синички.
Ведуча: — Дві синички - молодички
Вбрались у нові спіднички.
Ці, відомі всім кокетки,
Одягли нові жилетки,
Жовті-жовті, як курчата,
І давай нам щедрувати.
Синички-молодички:
— Щедрик, ведрик - щедрівці,
Гарні ми вам синиці?
Зі святами вас вітаєм,
На майбутнє побажаєм:
Плодоносить нехай сад:
Груші, вишні, виноград,
Яблуні, окаті сливи,
Щоб були ви всі щасливі.
Ми ж, синички моторненькі,
Дбатимем про сад гарненько:
Різну гусінь позбираєм,
Блошок всіх, порозганяєм,
А жуку, що знахабнів,
Надаємо стусанів.
Отакі-то ми, синички,
Жовтобокі молодички!
Не беремо з Вас ми гроші,
Бо й без грошей ми хороші.
А за те, що щедрували,
Дайте крихітку нам сала!
Ведучий: — Ми пташкам аплодували
Й піднесли синичкам сало.
Нанизане на ниточку сало, ведуча підносить синичкам. Синички відлітають. З-за тину виглядають півник Петик і курочка Ряба.
Ведуча: — На тиночку півник Петик
Рябій змудрував сонетик.
Шепотів на вухо вірші,
Раптом крикнув:
Петик: — Що ми, гірші?!
Ведучий: — І давай він щедрувати
Ще й крилом дерегувати:
Півник: — Щедрик –ведрик - ку-ку-ріку!
(Звертається до глядачів)
— Хай добавить Бог вам віку! Дасть усякої пашниці:
Жита, проса і пшениці.
Буде людям – буде й Петі–Кукурікай на штахеті!
Петик натхненно кукурікає, б'ючисебе в боки крильми:
— Бо в коморі і в стодолі
Збіжжя всякого доволі,
Ку-ку-ріку! Ку-ку-ріку!
Хай добавить Бог Вам віку!
У двір заскакує, як навіжена, коза, мекаючи.
Ведучий: — А коза, немов збісилась –
На Петруся насварилась,
(коза свариться на півня)
Бо не взяв до свого хору.
Ох, задасть усім фурору!
Коза, викрикуючи: — Я – рогата, я – оката.
(Наступає на ведучих, очі витріщає)
Я — сестриця акробата –
З верховіть дістану пашу. Хочу буть цариця ваша!
Тим часом всі птахи і звірі сходяться до двору, збентежено поглядають на Козу-Царицю, яка бешкетує. Поволі наперед виходить старий рогатий Цап Бородань.
Коза: — В мене кращі в світі роги,
То ж беріть у руки ноги.
І мерщій, хутчій тікайте –
Буду я хазяйнувати!
Коза тупає ногами, націляється на звірів рогами. Звірі розбігаються з вереском.
Ведуча: — Гості всі перелякались –
Врізнобіч порозбігались,
А Коза своєї мека:
Коза: — Ме-ке-ке!
Я висока, як смерека,
І прудка, мов лань сірійська, Недарма коза я свійська.
Носа втру, кому захочу.
Пашу всю перетолочу!
Хто не буде мене слухать,
Прокушу тому я вухо!
Ведучий: — Мабуть, довго б ще хвалилась,
Та за Цапа зачепилась.
Той терпів і мовчки слухав, Поза вухом рогом чухав.
І рогату безборонну
Як улупить із розгону.
Цап Бородань підбігає до Кози, штовхає її, та падає, гикнувши.
Ведуча: — Впала, бідна, аж гикнула.
Всі сміялись – не почула.
Птахи і звірі сміються над козою, показують на неї пальцями. Та поволі піднімається, шкандибаючи відходить вбік. Хтось махає на козу хустиною, поки та отямиться.
Ведучий: — Ледве-ледве відволали,
Щоб вже більше не брехала, Бо у свято гріх свариться,
Хоч би ти була й цариця.
На сцену вибігає песик Дударик, він висолопив язик, бо захекався, поспішаючи на свято.
Ведуча: — Песик в будці не мовчав,
Бо промову він почав.
Наш Дударик мовив:
Песик Дударик:— Гав! Гав! Гав!
Не ловитиму я гав!
Буду двір наш берегти –
Від злодюжок стерегти.
Ведучий: — Наша Киця Муркотиця
Теж прийшла повеселиться.
Ведуча: — Няв, -та, -няв! – усім кричала
І сметанки вимагала.
Їй Дударик повідомив:
Дударик: — Спать підеш з хати в солому.
Доки всім не пощедруєш,
Мишенят не покуштуєш!
До сметанки на додачу
Мишечку дамо ледачу,
Що втекти та й не зуміла –
В мишоловку залетіла.
Ведучий: — Киця дуже в нас співуча
Та до того ще й везуча.
Так їй гарно муркотілось,
Нам аж спати закортілось.
Киця Муркотиця:
— Мури - няв! Мури - няв!
Не ловитиму я гав,
Не душитиму курчаток,
А вполюю мишеняток.
Нашим славним хазяйнам Побажання гарні дам:
В цей час всі виходять з хати з гостинцями. Господарі на передньому плані.
Киця Муркотиця:
— Щоб в вас миші не водились,
А лише коти плодились! (Даруватимуть сусідам) Муркотиці ж до обіду
(Показує на себе)
Готуватимуть ковбаску
За котячий труд і ласку,
А сметанку – на десерт,
Лапку курячу – в фуршет. Няви-няв! Няви-няв!
Вірно прислужуся Вам!
Киця розкланюється на всі боки.
Ведуча: — Гарно киця щедрувала –
Мишку їй подарували.
Песик Дударик урочисто виносить киці мишку за хвостик. Муркотиш поспішно ховає мишку в кишеню, дякує Дударику, цілується і обнімається з песиком.
Ведучий: — Вийшли гості всі із хати –
Хазяїв повіншувати
І Христоса прославляти.
Звучить пісня "Нова радість стала". Співають всі: люди, птахи, звірі.
Ведуча: — Незвичайний вийшов хор –
На весь світ здійняв фурор: Птахи, люди, звірі, зорі –Линуть їх пісні прозорі. Заспівали разом гоже –
Всі учасники
декламують разом:
— Всі ж ми є творінням Божим!
Звучить пісня "Старийрік минає".
Півень Петик спочатку деригує хором деригентською паличкою, далі сам стає до хору. По закінченні пісні всі аплодують. Господарі роздають всім гостинці, звучить мелодія "Щедрівки"("Щедрик - щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка"). З неба сипляться сніжинки, дзвенять дзвоники. Всі учасники виходять на авансцену, кланяються глядачам.
Завіса.
Використана література:
• Воропай Олекса "Звичаї українського народу"
• Українські народні різдвяні та новорічні пісні
;