Бракує слів, повітря мало
Пробач мені за почуття
Тебе сьогодні знов не стало
Моє останнє каяття...
Неначе буря у пустелі
Мов ніагарскьй водоспад
Це вище за найвищі стелі
І ще сильніше аніж град
Ти був неначе грім крізь сонце
Яскравий промінь сірих днів
Так легко завітав в віконце
І розлучатись не хотів
Я буду поряд, кожен ранок
І кожну ніч в твоїх думках
Зявлюсь у каві на сніданок
В усіх мелодіях,віршах
Забути? Майже не реально
Хотіти будеш все одно
Тендітну, ніжну, ненормальну
Таких показують в кіно..)
З такими жити поруч важко
Життя на кшталт важких тортур
Душа широка, їй так тяжко
І може зникнути крізь мур
Тебе сьогодні знов не стало..
Моє останнє каяття
А я всю ніч тобі писала
На цей папірчик почуття...