Перед очима життя промайнуло,
Неначе мить…всього лиш одна мить.
Було нелегко,все непросто було,
Та я продовжувала просто дальше жить.
У пам’яті сліди свої лишило,
Килими ткало із прожитих днів.
Надію й віру ще воно не вбило,
Тільки забракло відповідних слів.
Життя снувало з ниток павутину,
Свої капкани ставило воно.
Давало знати про прожиту днину
Й дивитись заставляло,мов в вікно.
Воно лишає дивную палітру:
Палітру буднів,свят,перипетій.
Життя несеться навіть швидше вітру,
Й мене несе на своїх крилах мрій.
01.01.2018 р.
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2018
Свидетельство о публикации №118010106443