я живу на самім дні
не відомо те мені
як ви генії поети
на верху своїм живЕте
як там
вистачає кислороду
ЧІ не вражає злом природа
може щастя більше в вас
тоді і я іду до вас
ЯКЩО Я В ГОРІ УТОПЛЮСЬ
ТО ЗНОВ ЗА ПЛІНТУС ПОВЕРНУСЬ
ТУТ НАМ ВЕСЕЛО СВОБОДА
НЕБАЧУ ЖОДНОГО НЕРОБА
СОНЕЧКО ТЕПЛО ДАРУЄ
ДРУЖБА НАС УСІХ ЧАРУЄ
ЛЮБИМО свою ПРИРОДУ
І ВІРШІ ВСІ ВАШІ ЛЮБИМО
І СВОЇ ДУШОЙ ГОЛУБИМО вони як дітки нам рідненьки а я як мамочка дорогенька