Мамині Вірші!
Вітрук Валентини Кирилівни.
Життя моє!
Життя моє! Наскільки ти сумне,
невже не буде світлої години?
Коли ж настане день такий, як у людей,
щоб мати радість з трудової днини.
А я що день тружусь ніхто цього не бачить,
Й не скаже; як їй тяжко в світі жить.
Коли ж то переміниться життя моє іначе,
щоб мала радість я, не ниділа що мить.
А як настане день такий у мене,
я буду Богу дякувать щодень.
Бо мама не дала життя щасливе,
а проклинала світ і нас своїх дітей.
Зате що осталась сама, і важко було в світі жити,
не було що нам їсти дати, і вдіти до тепла.
А як хотілось їй у світі добре жити,
щоб доля добра у її дітей була!
09.07.1989р.