Червоні мальви шепотіли:
куди пішла палка любов?-
тоді, коли вони летіли,
почувши в небі срібний зов,
і хай червоні мальви знають,
той не живе, хто не любив,
а хто любив- не помирає,
бо світ безсмертний сотворив...
...Цей світ невидимий нам поки,
та ось явилась уві сні,
моя бабуся ясноока,
і їй співаю тут пісні,
і там, у милому садочку,
серед пахучих ніжних трав,
святого ангелочка очки,
які зовуть беззвучно- мам...
мамусенько, візьми на ручки,
- й вона його обійняла,
і у колисочку поклала,
того, до кого стільки йшла...
Спішила крізь життя буремне,
спішила крізь тяжкі світи,
покинувши земне- в священне,
щоби в світ ангелів прийти.
Щоби у Господа Оселі,
не знати сліз гірких та бід,
та знати, як палають села,
який у душах внуків слід,
від пережитого жахіття,
від незагоєних страждань,
тому і сон, що в іншім світі,
нас не забули, шлють єднань.
Щоби великая родина,
стрімилась подвигом земним
прогнати злую цю годину,
та об"єднатись зі святим.
Щоби життям з любов"ю в серці,
побудувати ті шляхи,
що непорочні та безмежні,
як між віків тісні зв"язки...
...А ангелочки полетіли,
бо підросли, і вже отам,
на полі бою сяйвом скрили
від ворога Небесний Храм.
А тут, в боях за рідну землю,
сини, що з честю полягли,
у мужність славную одіті,
в дорогу з правдою пішли...
...Кохані наші, мудрі предки,
бабусі наші, дідусі,
тепер це також ваші дітки,
мов ангеляточка святі...
Тих, хто відшедший,зустрічайте,
й не забувайте милі нас,
у Храмі Божім нас чекайте,
коли призве Господній Глас...