У кожну мить сумну, у кожну днину,
Коли, мов пелена, сльоза на очi,
Я до Эгови у молитвi лину...
Вiдкрити сердце й душу йому хочу...
Звертаюся до нього я з благанням,
Пiдношу очi в гору я щоразу...
I прошу, щоб дав сили без вагання
Пробачити й забути всi образи...
Коли я почуваюсь одиноко...
Все валиться iз рук...й здаэться чорним...
З Эговою я розмовляю...й ненароком...
Полегшення приходить невимовно...
Коли змiэю сумнiв огортаэ...
Довiр'я птахом вiдлiта у вирiй...
Э...ВIРА...! Так! Вона допомагаэ,
Не схибити, не втратити надii...
А коли добре все й на сердцi радiсть...
I свiтла i проста життя дорога...
Менi б лиш не забути...чья це милiсть...
Й за все, що маю дякувати Богу...