Ліна Костенко.(нар.1930) В дні, прожиті печально і просто…
Я жила одиноко и просто,
и ждала первый снег на порог.
И тебя, темноокого гостя,
ожидала из дальних дорог.
Задержался, пришёл нескоро.
Я ругала судьбу свою.
И в недобрую сердцу пору
я сказала другому: - Люблю!
К небесам я с другим взлетала,
дух вдыхала его, голубь мой...
И уже о тебе не мечтала,
чтоб не ранить тебя мечтой.
А бывает — замру на мгновенье,
протяну ладони без слов,
будто жду давно сообщение
из неведомых, дальних краёв...
Эпитимья для сердца — молиться,
забывать поскорее зло,
что обязано было случиться
и чего не произошло.
С украинского 27.01. 18.
В дні, прожиті печально і просто…
В дні, прожиті печально і просто,
все було як незайманий сніг.
Темнооким чудесним гостем
я чекала тебе з доріг.
Забарився, прийшов нескоро.
Марнувала я дні в жалю.
І в недобру для серця пору
я сказала комусь: — Люблю. —
Хтось підносив мене до неба,
я вдихала його, голубе…
І не мріяла вже про тебе,
щоби цим не образить тебе.
А буває — спинюсь на місці,
простягаю руки без слів,
ніби жду чудесної вісті
з не відомих нікому країв…
Є для серця така покута —
забувати скоріше зло,
аніж те, що мусило бути
і чого в житті не було.