Неспинно дні в очах вмирають
Востаннє спалахнувши у душі
На цвинтарі з думок їх всі ховають
З піснями радості, а, може, у журбі.
День... Ніч... У піжмурки десь грають
Життя зі смертю - два митці
І схожі риси вони мають -
Байдужість ночі й світ зорі...
Пожовклі сни у серці облітають -
То спогади, забуті навесні
А в час Дощів вже сліз, бува, не мають, -
Лиш час у погляді лишатиме сліди