Однажды в моем доме появился пудель. Он попал ко мне случайно, потому что у девочки, его предыдущей хозяйки, оказалась аллергия на собак. Собачка сначала грустила по своей прежней хозяйке. Это продолжалось до того момента, пока я не решил её постричь. Я выстриг ей маленькую бородку и симпатичную челку. Прическа получилась - загляденье. После этого собачка грустить перестала, она играла со мной, умела вставать на задние лапки и даже ходила на передних.
Прошло немного времени и я стал замечать, что куда-то исчезает сахар из сахарницы. Это была загадка. И решилась она неожиданным образом. Однажды я пришел домой поздно вечером, насыпал сахар в сахарницу, но так как очень устал, решил прилечь отдохнуть, а затем попить чаю. Я прилег, а дверь в столовую оставил приоткрытой. Сквозь сон слышу, что кто-то стучит фарфоровой крышкой от сахарницы. Я тихо встал, украдкой подошел к двери и заглянул в соседнюю комнату. Пуделек стоял на столе и схватив зубами крышку пытался открыть сахарницу. Это ему сразу не удавалось, поэтому он повторял процедуру до тех пор, пока наконец не скинул крышку на стол. Затем воровато оглядываясь он начал доставать сахар и с упоением хрустеть им.
Я вошел в комнату - так воришка был пойман на месте преступления.
С тех пор я не оставлял сахарницу на столе - убирал её в шкаф.
Злодюжка.
Одного разу в моєму домі з'явився пудель. Він потрапив до мене випадково з'явився, тому що у дівчинки, його попередньої господині, виявилася алергія на собак. Собачка спочатку сумувала за своєю колишньої господині. Це тривало до того моменту, поки я не вирішив її постригти. Я вистриг їй маленьку борідку й симпатичну чубок. Зачіска вийшла - чудо. Після цього собачка сумувати перестала, вона грала зі мною, вміла вставати на задні лапки і навіть ходила на передніх.
Пройшло трохи часу і я став помічати, що кудись зникає цукор з цукорниці. Це була загадка. І вона зважилася несподіваним чином. Одного разу я прийшов додому пізно ввечері, висипав цукор в цукорницю, але так як дуже втомився, вирішив прилягти відпочити, а потім попити чаю. Я приліг, а двері в столову залишив відчиненими. Крізь сон чую, що хтось стукає порцелянової кришкою від цукорниці: "Тук-тук, тук-тут.." Я тихо встав, крадькома підійшов до дверей і зазирнув у сусідню кімнату. Пуделек стояв на столі і схопивши зубами кришку намагався відкрити цукорницю. Це йому відразу не вдавалося, тому він повторював процедуру до тих пір, поки нарешті не скинув кришку на стіл. Потім злодійкувато озираючись він почав діставати цукор і з захватом хрустіти їм.
Я увійшов у кімнату - так злодюжка був спійманий на місці злочину.
З тих пір я не залишав цукорницю на столі - прибирав її в шафу.