Слова - ніщо, але ж які вони вагомі!
Закинуть в небо, або втопчут в бруд.
Пройдуть, мов смерч над твоїм домом.
Протягнуть руку, посміються, віддадуть під суд.
Без жалю страчують, життя дарують,
щомить народжуючись, у століття увійдуть,
мить зупиняють, в німоті вібрують,
нагадують ім'я, що наказав собі – Забудь!
І розфарбовують життя без фарби і без кисті,
і наповняють змістом кожен божий день-урок.
і оживають втрачені казки дитинства,
бо слово – то життя найперший твій ковток.