Стоїть берегиня на рідній Вкраїні,
окутана зорями в вічнім саду,
штормами побита, сльозами омита,
до тебе в тривозі і в щасті іду.
Калино червона, зоре неповторна,
цвітеш, прославляєш славянський наш край,
візьми моє серце, зігрій у долонях,
візьми мою тугу, та й вітру віддай...
Ні грози ні град горобиної ночі,
тебе не злякали за сотні років,
широкії віти, немеркнущі очі,
до себе ззивали дівчат й юнаків...
Калино червона, зоре неповторна,
цвітеш, прославляєш славянський наш край,
з батьківського дому, вкраїнко моторна,
іди до калини кохання стрічай...
Хай цвітом пахучим украсяться коси,
хай їх білизна в твоє серце впаде,
прийде козаченько у днину погожу,
й тебе в білім цвіті єдину найде...
Калино червона, красо неповторна,
цвітеш, прославляєш славянський наш край,
зустрінь батьку сина, матусе невтомна,
сім"ї українській печи коровай...
Нехай молодим там співають трембіти!
Нехай там проллється Дніпро та Дунай!
Нехай серця вірних у дружбі зійдуться!
У вітах безсмертних їх благословляй...
Калино червона, зоре неповторна,
цвітеш, прославляєш славянський наш край,
веди наших діток до правди невтомно,
де ніч горобина- туди не ступай...