Раз козак Велике Вухо,
Та козак Велике Брюхо
Без балачок, без пісень,
Планували вільний день.
Перше, з ранку, із самого,
Злодія, хоча б морського,
Зав"язати в шість вузлів,
Та навчити добрих слів.
Далі, крізь глибокі нори,
Проповзти Чубаті гори,
Увійти в Свинячій ліс.
Там розбійник (щоб він скис!).
По обіді, ледь в півсили,
Натовкти вороже рило!
Щоб не мав дурних ідей,
Щоб не хрюкав на людей!
Чуэш, брате, каже Вухо,
Я б потилицю не чухав,
Якби нам нам розтринькав хтось,
Де живе Скажений Лось!
Бо у нього, кажуть, очі
Повертаються, як хочуть!
Кожним бачить щось своє.
В кого плюне, кого вб"є.
А кого підніме вгору,
Та підкине разів сорок,
Той побачить цілий світ!
Проживе п"ять тисяч літ!
Так, збираючись помалу,
Закусили добрим салом.
Раптом друзів взяв в полон
Непомітний тихий сон.
Сплять, він каже, звір та птиця.
І героям спать годиться.
Зранку є багато справ
В тих, хто вночі добре спав.