Вірш Вітрук Валентини К.
Зрада.
Ти мене зрадив, но скажи за що?
За те що не мала просвітлої години.
За те що знала у свому житті,
роботу, дому і малу дитину.
Малу дитину та щеж і не одну,
їх п'ятеро зі мною осталося.
Но ти не помнив про своїх дітей,
заняття інше для тебе знайшлося.
Не мала часу за тобою приглядітись,
а ти на фермі мав де дітись.
Столова і Лєнкомната,
іще усякі закоулки де починались твої
п'янки й гульки, дітей при тобі ж не було.
Но рік старий змінює новий, а діти підростають.
З них деякі уже все понімають, що робиш ти?
Не вже не знаєш? Що треба буде відповідь нести,
коли ці діти підростуть вони спитають, де пропадав ночами Ти?
На старість треба буде, до когось голову склонити.
А серце буде нити і боліти, за всі не щасття що робив їм,
Що розбігались наче миші по подвір'ї,коли до дому п'яний приходив.
17.07.1987р.