А зимонька блават вплітала в коси,
Насупилась в передчутті дощу.
Коли ти змерз, то затанцюй на розі,
Як сумно стало – викинь геть нуду.
Припай тримала у руках люстерком,
Як оcь розбила просто об ріллю,
Усе враз зупинилося, без темпу,
Вірша хандрою розпирає глум.
Зігрієш пальці серпня ластовинням,
І сни зустрінеш свіжим шпоришем.
О, ця зима, мов бестія чорнильна…-
Праматка тиші, що негоду жде.
29.01.18.