Спить немовля, дрімає мати.
А за віконцем ніч сумна:
Блукає тінню біля хати
Зловісним привидом війна.
І безнадію на дорогу
Кидає, наче те сміття,
Несе безвихідь и тривогу,
І забира чиєсь життя.
А зорі падають із неба,
Ущербний місяць над селом.
Вже небагато йому треба,
Щоб в обрій втиснутись чолом.
Чатує пес біля порогу,
Очей не зводить ні на мить.
А тиша, сповнена тривоги,
Принишклим болем аж гірчить…
Від незбагненної утрати
Не заховатись уві сні…
Над немовлям дрімає мати.
А батька вбили на війні…