Мої роки беруть мене в полон .
Чи може доля так розпорядилась .
Хоч молода, та десь, обабіч ,скронь
Давно вже легка сивина з’явилась.
Мої роки беруть мене в капкан,
Слідом за мною нишпорять, ступають.
Життя, немов якийсь балаган,
Але роки ніяк не відступають.
Мої роки несуть мене кудись
І не дають ні миті відпочинку.
Вони шепочуть : «Лиш вперед дивись
І з долею не стань до поєдинку…».
Мої роки несуть мене, несуть,
Вони дарують незабутні миті.
Вони з дороги зовсім не зійдуть,
Адже вони жагою щастя шиті.
29.01.2018 р.