* * *
Ти вмирала від спеки
Понад висохлим ставом,
Де заспраглі лелеки
Марно воду шукали.
Твої стріскані вуста
Цілував суховієм
Степовий Заратустра -
Так, як він лише вміє.
Життєдайне світило
Люто, вогнекриваво
Твоє тіло палило
І життя забирало.
Біль-судома незрима
Землю з небом єднала,
І лиш ти поміж ними -
Чи жила, чи вмирала.
31/01/2018