Давно тебе, мамо, на світі нема.
Та й мій добігає вже час.
Тебе обіймає холодна пітьма,
І ціле життя поміж нас.
Життя, що ти, мамо, вдихнула мені,
Прискорює дивний свій плин.
Побачити можу лише на стіні
Тебе в оберегах світлин.
Два тижні хвороби... Два тижні без сну!..
В очах і страждання, і жах…
Це – мама на фото, в далеку весну
Стоїть з немовлям на руках.
Молилась, благала… Пізнала всього
У відчаї днів і ночей…
Ти падала з ніг коло ліжка мого,
Й на мить не зімкнула очей.
Два тижні гарячки, два тижні в вогні!..
Щоб тільки не згасло дитя,
Тоді ти вже вдруге вдихнула мені
Цей світ і весну, і життя.
І криза минула. З води і роси!..
І я посміхнувся тобі.
Тоді ти зомліла, не мала вже сил,
Бо все віддала боротьбі.
Світлина Мадонни… Тримаєш мене
(хоч втомлена вкрай) на руках.
Недавня тривога ніяк не мине,
І біль зачаївся в очах.
Зробив цю світлину мій добрий дідусь,
Увічнив ту рідкісну мить…
Згадаймо ж ми подвиги рідних матусь!
Навчимося діток любить!
Немало на ниві життєвій зустрів
Я справді геройських людей,
Та з подвигом наших святих матерів
Ніщо в порівняння не йде.
…………………………………
Мені дарувала життя і весну
Геройська матуся! Два тижні без сну!..
2016