Іноді, коли між близькими людьми триває розмова,
така тепла, що наче пара з вуст вилітають слова,
співрозмовники раптом переходять на різні мови,
і навколо них підіймається заметіль снігова.
Незнані слова, як сніжна крупа сиплються їм в долоні,
в яких, окрім тих безпорадних слів, нічогісінько і нема.
Напевно так відбувалось там, у прадавньому Вавілоні.
Напевно інколи це трапляється з усіма...