Їм хліб черствий, і майже очерствіла.
Волоссям сива, а душа – сивіла –
десь подумки блукає і мені
знов пророкує не найкращі дні.
Пророцтвами такими я вже сита,
через дрібне проціджую їх сито.
Нехай стікають сльози і страхи.
Наплакалася. Очі вже сухі.
Лишаю тільки викохане слово,
що в дар мені несуть язык і мова.
---------------------------------
Ем чёрствый хлеб и словно очерствела.
Душа, как пряди, тоже поседела,
А я блуждаю в мыслях, и они
Пророчат мне безрадостные дни.
Сознание пророчествами сыто,
Чрез мелкое их пропускаю сито.
Пусть выльются все слёзы дней глухих.
Наплакалась. Глаза уже сухи.
Оставлю только взрощенное слово,
Что речи дар мне в дар приносит снова.
(04.02.2018)