не під пензель ця палітра, — це палітронька душі!
фарб не терти — й не макітра; спів зі слів, чуттів вірші?
й хоч при світлі, хоч у мОроці: ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня...
...чисто вимите досвітно —
знов би вквітло; де ти, світло?
...всяй-но всю палітру рідно —
та розляжся скрізь примітно!
...насотай з повітря соку —
фарбами постань, нівроку??
...добери й ще кольорів —
з неба, з радощів, з вітрів!!
...згідно з подихом і духом —
нашепчи, немов у вухо???
...в аркуш — в біле, чисте й свіже, —
світлії слова й лягли вже!!!