Їхали цигани возом над рікою,
Плакали цигани гірко за водою,
Плакали цигани, плакали їх діти,
Плакали їх коні та ще й в полі квіти.
Плакали, що воза в кузні поламали,
Плакали, що коні каші не пували,
Плакали, що в небі та й криві дороги,
Плакали, що пісні їм бракує трохи,
Плакали, що в діжці бульби не вродили,
Плакали, що бульби роми не садили,
Плакали, що в стернах зимували раки,
Плакали, що взимку розквітають маки,
Плакали, що в стайні ратуш завалилась,
Плакали, що жаба пирогом вдусилась,
Плакали, що пейси в карасів пихатих,
Плакали, що брилем накривають хати...
Їхали цигани возом за рікою,
Плакали цигани дружньою юрбою.
Плакали так довго, плакали так гірко,
Аж на яснім небі засіяла зірка,
Засіяла зірка та ще й місяченько
Привели з собою ніченьку темненьку.
Плакали цигани, піснею дусились,
Плачучи на возі купкою тулились,
Плакали цигани, їм попухли лиці...