* * *
Хвилинку
і один момент
є Духу хвилька,
і, mon sher, мій інструмент,
я в слізках, що наплакав у конверт:
і покладуть мене
на щастя — час тут гре;бує
і попливу у глибину до тих очей
що ніжно люблять мене
і упадуть як «до затребування»
ті слізки в слізки
й до очей їй підійдуть
і усміхнуться і запахнуть тонким
і солодшим ладану
і вона дивиться — як я дивлюсь —
дивак негаданий...
від несподіванки я трохи заговорююсь
а ми пошлемо в осінь
а ми пошлемо в осінь:
в парк з приго;рою
і там покажуть вільним нам дрібноперлини ці
що справа найглибинніше у музиці...
якось дзвінка;ємось
цього насправді — ми — і не торкаємось
ой Духу хвилька
06.08.2005