А ДОРОГИ ЗАСНЕЖЕНЫ НЕЖНОСТЬЮ.
РОМАНС.
А дороги заснежены нежностью,
Я дарю ее Вам много лет,
Покориться пора неизбежности,
Что меня в жизни Вашей уж нет...
***
Вы уходите вдаль, столь прекрасная,
Снег не властен Ваш путь прекратить.
Взгляд ловил я Ваш сказочно ясный,
Продолжая без меры любить...
***
Прикасаюсь губами к снежинкам я,
Лед в очах я б мечтал растопить...
Ну когда же поймете, что жизнь моя
Невозможна без Вас...Как мне быть???
***
На дороге, заснеженной нежностью,
Наш февраль Вам пургу преподнес.
Покоритесь теперь неизбежности,
Что со мной Вы попали в мир грез.
***
И мороз Вам припас платье белое,
Жемчугами украсил наряд...
Ничего уж теперь не поделаешь.
Под венец мы идем! Как я рад!!!
* * *
А ДОРОГИ ЗАСНIЖЕНI НІЖНІСТЮ.
РОМАНС
(вільний переклад П.Голубкова)
А дороги засніжені ніжністю,
Що я Вам дарував роки ті,
Неминучості час підкоритися
Що мене вже немає в житті...
Ви йдете в далечінь, так прекрасна,
Сніг не владен закрити Вам шлях.
Я ловлю погляд, кАзково ясний,
І без міри люблю, як юнак...
Я торкнуся сніжинок губами,
Лід в очах розтопив би я враз...
Зрозумійте нарешті, між нами,
Що життя - неможливе без Вас!!!
На дорозі, засніженій ніжністю,
Лютий Вам цю пургу дарував.
Неминучості час підкоритися,
Що зі мною світ мрій Бог послав.
І мороз Вам прислав плаття біле ще,
І прикрасили перли наряд...
І нічого тепер не поробиш вже.
Під вінець ми йдемо! Як я рад !!!
* * *