Тихо падає перший сніг
І, кружляючи, землю вкриває.
Обривачи останній лист,
Вітер тихий на землю сідає.
І тремтить чистота, мов струна,
Недоторканість і несказанність,
Снігом білим, мов пелена,
Загорнулася тиха нежданність.
Тут ялинка красується мила
Під найпершого снігу перинкою,
Тут чекаєш, як в юності, дива,
Поспішаєш до щастя стежинкою.
Неповторна краса й недоторканість
Того снігу, що так швидко тане,
І життєвих незгод неприборканість,
Й серце ніби від смутку в'яне.