Сквозняк сквозь форточку клокочет,
За тучку зацепился сон,
И утекает в бездну ночи
Кипящий мыслями озон.
И рифмы – звёзды с тихим треском
Звенят от ветра – палаша,
Закрывшись старой занавеской,
Дрожит испуганно душа.
А я стою, прижата светом,
Что мягко с месяца течёт,
И зимний воздух, как пинцетом,
Мне щиплет голое плечо.
А ночь – искусница в работе –
Поэтов победит любых!
В полузаполненном блокноте
Кроит без жалости мой стих.
10.02.2018
=======================
Нiчне
Людмила Юферова
Кватирка протягом регоче,
За хмару зачепився сон,
І витікає в прірву ночі
Думок розбурханий озон.
Видзенькують зірчасті рими
Об лезо вітра-палаша,
А за фіранками старими
Дрижить сполохана душа.
Стою, притиснувшись до світла,
Що м’яко з місяця тече,
А холод зимного повітря
Стиска оголене плече.
А ніч майстерна у роботі –
Вона художника незгірш!
У напівсписанім блокноті
Безжально мій шматує вірш.
http://www.stihi.ru/2018/02/08/5031