Миттєвості буття
Коли настане дощ мені,
І осінь – в золотім цвіту,
Згадаю я ті юні дні
І в рідну школу знов прийду.
Дівчатка й хлопчики стоять –
Як першовересень, прекрасні.
Їм хочеться усе узнать,
Їх очі – світлі, чисті, ясні.
Поріг гімназії вони
Перейдуть нині вперше
Це ж наші дочки і сини –
Гляди ж, як доля вершить.
Колись і ми стояли тут,
І в класи вперше заходили…
І їхні роки тут пройдуть,
Найкращі роки – юні, милі.
Та все проходить, все минає,
І так невпинно лине час.
Життя по-різному звертає,
Гімназія ж – як ненька в нас.
І в зимний день холодний, сніжний
Зберемось ми на ювілей
Пісні співати добрі й ніжні.
Чекай, гімназіє, гостей!
Олена Гешко