Коли прокинулась зима,
Коли,вже,встигла насмітити?
В сніги одягнені поля,
В морозній димці дивні віти.
Та, ось, казковий день родився,-
Він, наче сонце, після сну, -
В пухнасте срібло обрядився
Хмарини скинув в ніч густу.
Крижинка – смужка, скраю річки,
Підперезала береги,
Вплела у верби білі стрічки
Та й відвела їх до зими.
Панує пані ясноока,-
Хурделить сніжна заметіль!
І тиша вже не одинока,-
Тут грає цілий водевіль!