Пригріло небо громовицю
Над тихим ставом край села,
Зітхнула злякана водиця,
ПрожОгом з неба полилА.
Збігала зритими ярами,
Ховалась в зарослях ліска,
Втікала битими шляхами,
Неначе злОдійка яка.
За нею хмара вслід куріла,
КидАв сокиру лютий Зевс,
Ілля розмахував кадилом,
Мовляв, між хмарами замерз.
...Замовкло разом. Вийшло Сонце,
Немов би скупане в громАх,
Все небо випивши до донця,
Пішло промІнням понад шлях.