Ще трохи жити без тепла,
Чекати на глибокі зорі.
Щоби втекла стара зима
Снігами у струмки прозорі.
Ще трохи чути про печаль,
Яка снує у сизім гніті
Свою холодну й сіру даль
У пошуках привітних квітів.
Почуйте серцем… Весна йде!
Ох, молода… І так красиво,
Під кожним кроком все цвіте,
Кричить і надить галасливо.
Душа у розкоші надій,
Тримає надважливий спокій.
Людино, ти жива! Радій!
Оцій дівчині світлоокій.
Вона несе твоє тепло,
Для тебе ті глибокі зорі.
Ти бачиш, як усе втекло
Снігами у струмки прозорі?
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2017