(або мистецтво високого хамства)
Колись один художник-жартівник,
над усіма що потішатись звик,
відчувши в коштах немалу потребу,
рішив – черговий жарт створити треба.
Писав митець на грані аферизму
і все те називав супрематизмом.
Мистецтво він порівнював з верблюдом,
нав’юченим усім невмілим людом:
Із Персії царями чи Єгипту,
одалісок вінком і манускриптів,
принцесами з собачками і без,
й венерами-блудницями з небес.
Він не вважав художників митцями,
звав філософії ганчірок їх знавцями.
І живопис не був йому секретом –
на череві товстухи лиш корсетом.
Блукаючи поміж воріт і тином,
таки створив знавець свою картину.
В ній велич хисту, думки глибина,
інтриги згусток, темна таїна,
повії карі та глибокі очі
і битва негрів прямо серед ночі.
Ну, геній просто, чорт йому не брат!
За ніч родив Малевич свій квадрат…
Не знаю арту я високого законів,
але за нього пожалів би й півлимона.
Таких картинок маю цілу тачку,
ціна в базарний день за сотню – пачка.
У чому щира суть цього памфлету?
Немає тут великого секрету.
„Шедевр“ модерну зберігав інтригу –
сторіччя він висів догори дриґом!..
12.02.2018
"Мистецтво живопису, скульптури, слова було до цього часу верблюдом, нав'юченим різним мотлохом одалісок, єгипетськими і персидськими царями Соломонами, Саломеями, принцами, принцесами з їхніми улюбленими собачками і блудом венер, – пише художник Казимир Малевич у брошурі "Від кубізму до супрематизму", виданій до відкриття у Санкт-Петербурзі виставки "Нуль-десять" 1 січня 1916 року – 19 грудня 1915-го за старим стилем. – Живопис був краваткою на накрохмаленій сорочці джентльмена і рожевим корсетом, що стягував розбухлий живіт ожирілої дами. Художники були судовими слідчими, чинами поліції, а ще – адвокатами, веселими оповідачами анекдотів, психологами, ботаніками, зоологами, археологами, інженерами. Наші передвижники розмальовували горщики на парканах Малоросії і старалися передати філософію ганчірок. Ближча до нас молодь зайнялася порнографією і зробила з живопису чуттєвий хтивий мотлох. Але творчості не було".
https:
http: