Є безліч різних слів на світі,
Але тобі сказати хочу лиш одне.
Воно, немов би сонце, що в зеніті,
Теплом зігріло і тебе й мене.
Люблю! – єдиному, коханому сказала.
Люблю! Я стільки щастя ще не знала –
Уста від спраги висохли мої –
Затьохкали у серці солов’ї.
Яке це щастя, що ти є на світі!
Я думаю тепер лише про тебе.
Не хочу потрапляти в інші сіті,
Бо почуття мої сягнули неба.
Я вірю в тебе, поклику мій любий,
Я вірю в світло дорогих очей
І вогником горять серця і губи –
Не буде темряви й серед ночей.